Гастрономічний авторський тур “Смачна Істрія” від € 1580

Ранок зустрічає нас у мальовничій марині Пули, де стоїть наш човен. Легенько разом складаємо речі під наглядом або в безпечному місці, і ось уже можна починати нашу програму.

Краще спланувати свій приїзд таким чином, щоб бути в Пулі рано вранці або за 1 день до того.

Починаємо о 9:00 ранку в суботу. І починаємо з того, чим живе ця земля. З того, що тече в жилах місцевих мешканців. Про що думають, про що моляться і що цінують місцеві. Про те, що додають в каву, джин, пасту та просто натщесерце… Оливкова олія. Ми завітаємо до одного з найкращих виробництв Європи, де роблять оливкову олію - Chiavalon, Ми б правомірно могли сказати найкраща, але б ви нам не повірили. Тому - “одна з найкращих”, але просто у 2024 та 2025 роках вони взяли “золоту нагороду”, як кращі в Європі. Пройдемось оливковим садом, побачимо виробництво, поспілкуємось з тими, хто робить і, звичайно, проводимо дегустацію. Тепер, ми будемо готові до життя та пізнання Істрії впродовж тижня. Фундамент ми заклали правильний.

Далі вирушаємо в невелику подорож по місту Пула, щоб доторкнутися до його духу і відчути атмосферу. Ми завітаємо до одного з найбільш вражаючих античних об'єктів у світі — Пульського амфітеатру, який зберігся у вражаючому стані. Уявіть собі, тут колись проходили гладіаторські бої, а зараз — це символ міста, що розповідає про його велич.

Не обійдемо і підземелля Пули, старовинні тунелі, що розкинулись в глибині міста. Це місце дихає історією з часів 19 ст, а зараз тут зустрічаються художники та мандрівники. Звідси ми піднімемось до форту-музею, що височіє на горі. З його оглядового майданчика відкривається захоплюючий вид на Пулу, що розстилається під нами. А потім прогуляємось вузькими вуличками міста, де кожен камінь має свою історію, і дізнаємось, чим живе місцевий народ.

Нас також чекає чудова мозаїка, яка “явилася” на світ після того, як частина кварталу була зруйнована під час Другої світової війни. Це справжній витвір мистецтва, який повстав із руїн. Звісно, не обійдемо центральний ринок — серце міста, де можна запастися найсвіжішими овочами, фруктами та морепродуктами для нашої подорожі. І хоч деякі любителі моря називають їх "морськими гадами", для нас вони є справжніми делікатесами, які подарує нам Адріатика.

Коли апетит дасть про себе знати, вирушимо до таверни, що розташована прямо в будівлі ринку, який ще за часів Австрійської імперії був центром життя Пули. Тут місцеві частують одне одного смачними стравами, випивають та, якщо пощастить, співають пісні. 

Після обіду повертаємось до марини, збираємо всі продукти та готуємося до виходу в море. Курс — до архіпелагу Брійюні, що знаходиться всього за кілька миль від Пули. Це архіпелаг, який любив сам Тіто, а сьогодні — національний парк, що відкриває свої природні скарби всім, хто бажає побачити вільних козулів, павичів та античні руїни. Але ночуємо ми не там, а поруч. 

Перехід першого дня буде коротким і легким. Ми не встигнемо втомитися, а лише познайомимось з морем та його красою. Вечір зустрічаємо на якорі в затишній бухті, а потім — традиційний вечір знайомств з новими друзями і чудовими історіями.

Ранок на човні — це поєднання солоного повітря, м'якого сонця і запаху кави, що пливе над хвилями. Снідаємо з видом на нескінченну водну гладінь, а потім вирушаємо вздовж істрійського узбережжя до перлини Адріатики — Ровіня.

Ровінь — це не просто старовинне місто на узбережжі. Це місце, де час спинився, щоб милуватись красою. Колись він був островом, але з часом з'єднався з материком — ніби сам вирішив залишитися тут назавжди. І тепер він зустрічає нас, як давній приятель — щиро, з ароматом моря і каменю, з м’яким світлом, що танцює на червоних дахах і віддзеркалюється в бруківці вузьких вулиць.

Коли ми поглянемо вгору, побачимо відому дзвіницю церкви Святої Євфимії — вона, мов маяк, стереже місто з вершини пагорба. В її тіні ми не просто гулятимемо, а проживатимемо маленьке життя — крізь магазини місцевих сувенірів, тишу колоритних вулиць, середньовічних двориків і шелест старих віконниць.

І саме тут ми поринемо в магію високої гастрономії. Ресторан Monte — не просто місце, де готують. Це історія. Це любов. Це сімейна справа, яка народилась ще в 1985-му в простій істрійській таверні. І ось вже живе декілька поколінь. Шеф Данієль Джекіч і його дружина Тіцке, сомельє та поціновувачка сенсу в кожному ковтку, перетворили Monte на храм смаку, де кулінарія — не про їжу, а про історії, натхнення та діалог між минулим і майбутнім.

Концепція ресторану — це три меню: червоне, зелене і синє. Як RGB-палітра, але замість пікселів — смакові палітри. Ми обираємо синє меню — делікатний баланс між морем і сушею, знайомим і новим, спокоєм і відкриттям. Кожна страва — як абзац в поемі, кожен інгредієнт — обраний із місцевого ринку, з морського світанку чи з фермерського поля. Цей вечір — не просто вечеря. Це повільне занурення в атмосферу, де келих вина звучить у ритмі хвиль, а подача страв — як вистава. Ми завершимо день прогулянкою, споглядаючи Ровінь, що запалює свої вечірні вогні. І світ навколо розчиняється в теплі, смаку і тиші, яку чутно лише на березі моря.

Ніч у Ровіні — мов казка, з якої не хочеться прокидатись. Але ми тут лише на вечір, ніч і ранок.

Ранок починається неспішно: прокидаємось на човніі, насолоджуємось сніданком, а хтось, можливо, ще встигне прошвендяти ранковими вуличками Ровіня — купити щойно спечених булочок до кави, принести аромат міста просто на борт.

А далі — час знімати швартови і вирушати в море. Наш маршрут веде нас до Лімського фіорду — мальовничої затоки з бірюзовою водою, обрамленої скелями та зеленими схилами. Це місце ніби створене для натхнення: ми робимо знімки, які потім хочеться роздрукувати, купаємося, відчуваємо гармонію з природою.

І родзинка цього дня — дегустація свіжих устриць та молюсків, щойно виловлених з місцевих ферм. Ніжний смак моря, охолоджене біле вино і шелест хвиль — те, заради чого варто було прокидатись сьогодні на вітрильнику.

​Відомий американський шеф-кухар і телеведучий Ентоні Бурден відвідав Хорватію під час зйомок свого шоу "No Reservations". Він досліджував хорватське узбережжя, зокрема Істрію, та насолоджувався свіжими морепродуктами Адріатичного моря саме тут. Зазвичай, тут на фермі ми з‘їмо добру жменю устриць та місцевих перлин - dondola shells. А з собою на борт візьмемо мідій, які стануть нашим обідом або вечерею. 

Далі ми пересуваємось в сторону історичного легендарного міста Пореч. Мандрівники всього світу були готові пройти тисячу кілометрів, аби лише побачити місцеву легенду, перлину історії, архітектури, культури та релігії - Євфразієву базиліку. Ця базиліка в світі Візантійської культури та раннього християнства - це як Стоунхедж в Британії. Але нам повезло більше ніж мандрівникам минулих епох. Ми тут не тільки заради неї. Ми прогуляємось південним містом, дізнаємось його суть, історію і колорит.

А далі ми відвідуємо місцеву унікальну сімейну винокурню “Martesi”, яка славиться своїм істрійським джином, ракіяками та експериментами з травами, ягодами та міцненьким. Ми відчуємо себе трохи алхіміками, знахарями, вченими, дегустаторами та поціновувачами. Зазвичай, після такого занурення завжди хочеться посадити у себе вдома декілька кущів прянощів, розмарин, ялівець та придбати мідний чан з трубочками. 

Ночувати будемо на човні в порту або в сусідній тихій бухті (як захоче команда).

Зранку прокинулись, сніданок. Далі нас чекає морський перехід до тихих маленьких  островів, де можна відпочити, ловити рибу, купатися… Ці острови стануть зупинкою-ночівлю в нашому переході до міста Медулін, а цей день - день моря та природи. Хоча, якщо ніч буде сприятлива для переходу - то вся команда зможе їсти, спати, відпочивати, а шкіпер зробить нічний перехід. Хто захоче - зможе доєднатися до нього і допомогти нести вахти, вдивлятися в далі, зоряне небо та зустріти неймовірний світанок в морі. Саме на світанку часто можна побачити стаї риб, дельфінів чи навіть китів. Так, вони тут водяться.

В цей день ми погуляємо в затоці біля міста Медулін, досліджуємо цікаві береги з античними руїнами, барами, красивими пляжами та маленькими узбережжями. Поповнимо наші запаси продуктів та купимо підземних гастрономічних королів - трюфеля, з яких приготуємо смачний обід.

Продовжуємо наш маршрут на північ, вздовж неймовірно мальовничого узбережжя. Цей день — справжня насолода для очей: море мерехтить у сонці, береги змінюються як у фільмі, один краєвид красивіший за інший.

На ночівлю зупинимось у тихій затоці, де річка Раша впадає в Адріатику. Не судіть про місце за назвою — річка не винна, що названа так. Насправді, вона має поважний вік: ще римляни називали її Arsia fluvius, і протягом століть вона була природним кордоном між двома римськими провінціями — Істрією та Лібурнією. Слов'янські племена, що прийшли згодом, просто «адаптували» звучання назви на свій лад — так з'явилася Raša. Є така версія.

Береги цієї річки — це мозаїка з зелених долин, полів, лісів та виноградників. Води тут досить чисті, а навколо панує тиша й спокій. Ідеальне місце для тих, хто любить природу: можна купатися, гуляти стежками серед зелені або просто насолоджуватись вечором на якорі, загорнуті у тишу пагорбів і зорі над головою.

Спокійний повільний день для насолодження природою і компанією. День для фото, снорклінгу, дослідження маленьких бухт та місцевих акваторій. 

Наша подорож поволі добігає кінця. Попереду — останній морський перехід, і ми повернемося туди, звідки все почалося — у Пулу. В цей день побачимо маяк, острови та круті (неприступні береги) де в усі часи та епохи були оборонні споруди, фортеці, які мали берегти цю красу (і людей) від непроханий гостей. Ми гості прохані. Тому на ніч ми знову стаємо в затишній марині Пули. Вечір — особливий. Ми зберемось усі разом на прощальну вечерю: чи то на борту нашого вже рідного човна, чи в атмосферній таверні, де ще раз відчуємо смак Істрії. Будемо ділитися історіями, враженнями, сміхом і планами на «після». Можливо, хтось уже уявляє себе з штурвалом у руках — тоді саме час подумати про нашу школу шкіперства, ліцензії і нові мандрівки з власною командою друзів.

Пакуємо речі, складаємо багаж, дякуємо нашому човну за всі пригоди, ночі під зорями і хвильову колиску. Ті, в кого нічний рейс до дому, вирушають у дорогу. Інші можуть залишитися на ніч — ще трохи послухати, як човен дихає на воді, і подарувати собі ще один морський ранок. Ми б радили залишитись в Істрії ще на 1-2 дні, якщо є така змога.

Прокидаємось, фінально збираємо речі, снідаємо і до 10:00 маємо залишити човен, який будуть прибирати і готувати для наступної подорожі. А у нас, якщо дозволяє час до вашого відправлення до дому, буде можливість ще прогулятись містом, відвідати музей, легендарний Акваріум з прекрасними рибами та тваринами,  зазирнути в декілька магазинів, щоб купити подарунки собі та знайомим, а можливо випити ще бокал смачного та місцевого. Для тих, хто влюбився в місцеве вино - зможемо організувати дегустацію вина у відомої родини виноробів, чиї вина збирають нагороди не тільки регіону, а й всієї країни.